Турецький алфавіт – це сучасна латинська абетка, яка використовується з 1928 року після мовної реформи, проведеної Мустафою Кемалем Ататюрком. Він містить 29 літер і повністю замінив арабське писемне мистецтво, зробивши турецьку мову більш доступною та простою для вивчення.

У вересні 2024 року країни Організації тюрських держав затвердили єдину абетку, яка складатиметься з 34 літер. Туреччина вже почала проводити трансформацію своєї абетки на основі нової.

Турецькі літери передаються на письмі звуками: 21 приголосна (sesiz/ünsüz) та 8 голосних звуків (sesli/ünlü). Голосні літери: a, i, u, o, e, i, ö, ü. Вони діляться на м'які «e, i, ö, ü» і тверді «a, ı, о, u».

Турецька мова є гармонійною, у більшості слів присутня гармонія голосних. Наприклад: çanta, arkadaş, köpek, duvar, resim, anahtar. Але бувають виключення у словах іншомовного походження, де гармонія відсутня: anne, bilgisayar, kahve, sandalye.

Граматика у турецькій мові утворюється за допомогою додавання певних афіксів. Тому коли ми додаємо до слова афікс, ми маємо дивитися, щоб він підійшов за гармонією голосних у слові.